Скрябін - Люди, як кораблі

текст |

Люди, як кораблі

<1>

Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені,
Хто і в чому є винен, на нашій землі, –
Люди, як кораблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода,
Глибока і темна, до самого дна,
До самого-самого дна.

<2>

На глибині зустрічаються всі,
Так, ніби, в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони.

<приспів:>

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів.

<3>

Наш океан знає більше, ніж ми, –
Секрети всі у нього на дні,
А ми ходим зверху, великі й малі, –
Люди як кораблі.
Гордо пливем і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно.

<приспів. (2)>

Мам