Назад у школу, чи Згадати все!

Одного разу на 14.10 ми хотіли привітати наших хлопців зі святом та влаштувати квест на вулиці біля школи. В той день пішов дощ, але ми все одно хотіли зробити їм свято. Ми з подругою пішли на вулицю в дощ, щоб розклеїти підказки для квесту. Повернувшись усі мокрі ми пішли в туалет та сушили там волосся у сушарці для рук. Коли приходили інші люди вони бачили картину як дві дівчини сидять та стоять біля тієї сушарки з волоссям у руках та намагаються руками розчесати волосся. Той день ми запамʼятали надовго

Я гарно вчилася і вчитель історії запросив мене прийняти участь у міській олімпіаді з історії.І от я вперше на такому дійстві.Діти-завучкии,вундеркінди всі в одному кабінеті тянуть білети для відповіді.Я вираховувала який вибрати ,і нарешті взяла.Відкриваю білет-і розумію,що не знаю жодногої відповіді.Історія -це не матиматика ,де можна спробувати вирішити.Тут якщо не знаєш-не викрутишся.І я починаю писати...Як в поговорці:"люди,коні,кролики...все перемішалося...))),Ленін,Сталін ,феодали...Короче написала 5 листків все що думала ,по ділу і не дуже і з спокійною совістю пішла долому. Через тиждень телефонують з департаменту освіти в школу до секретаря ,викликають вчителя історії-він окрилений летить до телефону-і чує :"у вас 39 місце з 40...Пам ..пара ра пам...Коррче після цього він мене ганяв щоуроку по домашнім завданням до кінця школи.Але мені цікаво ,якщо в мене 39 місце ,то що написав учень який посів 40 місце з 40 на тій олімпіаді)

Моя історія сумна. Але пам'ять на все життя. Отримала травму - відірвало пів пальця на спортивному тренажері. Вся школа була в крові поки дійшла до вчителів. Сторчала кістка. Пару вчителів теж втратили свідомість разом зі мною, коли побачили. Прокинулась я вже в лікарні. Стало питання - робити чи ні операцію. Якщо не робити то заживатиме дуууже довго и криво. Якщо зробити то можно трохи покращити зовнішній вигляд пальця. Зробили пластичну операцію - відрізали шматок шкіри зі спини, і зашили палець. Тепер від часто болить, тріскає. Але я звикла. Люди як бачать то трохи лякаються. Ось така пам'ять про школу. Вчителя фізичної культури звільнили - бо залишив дітей без нагляду. Мене перевели в іншу школу.

На уроці історії в 10 класі , сусід який сидів за мною, витягнув ноги, співає пісню "Надєжда" , і пачках мої білі шкарпетки... Я розвалилася і схопила його за ногу, він, з переляку, або від несподіванки, заволав на весь клас, а потім почав ржати. Наш класний керівник , якого називали ДРАКОН, ДУЖЕ любив порядок і за провини зразу казав :
Сумочку на стіл і геть за батьками. Максим під пісню Надєжда пішов за двері, у нього батько був партійний
працівник і був у відрядженні . Все клас продав

моя історія про історію України. Це був пятий клас, ми тільки почали вивчати історію України, і скажу по правді не дуже вона мені заходила, інтересу до вивчення не було від слова зовсім, хоча вчитель був просто неймовірний, його можна було слухати і слухати... Тема була про Киівську русь, а саме про похід Русі на Константинополь. Ну і викликає мене вчитель розказати щось там про Аскольда і Діра, і щось я там з горем наполовину розказую-розказую, на останок він мене запитує а хто такі той Аскольд і Дір, звдки вони , де взялися в Україні))) зрозуміло я вже тут загубилася, хтось з класу підказує, я ясне діло чую щось , і гордо відповідаю - вони були моряки)))) А треба було сказати - ВАРЯГИ. варяги вони були , скандинави , а не моряки ))) отака от історія) соромно було дуже. Після того я своє відношення до історії змінила)))

В 11 класі на останньому дзвонику, коли ми стояли і чекали часу щоб йти на святкову лінійку, всі обговорювали те що закінчилась школа, що будуть сумувати, як все було класно. Я школу не дуже любила і в мене мало веселих моментів, які б мені запам'ятались, тому у мене в голові крутились думки про те, що це нарешті закінчилось і я більше сюди не повернусь. І в мене від цього навернулись сльози на очах, однокласник який стояв поруч зі мною побачив це і сказав "Дивіться, навіть Люда плаче", а я сказали їм що це сльози щастя. Мабуть це був найщасливіший день за всі роки школи.

Можливо трохи соромно за прогуляні уроки але не дуже сильно

Я мулатка, це означає, що мій папа чорніший за каву, а мама біліша за домашню сметану.
Коли в 11 класі на уроці біології ми вивчали генетику, то вчителька запропонувала вирішити задачу: яке потомство буде у чорного кролика та білої крольчихи. Мало хто проявив ентузіазм, доки мій однокласник не скрикнув: а давайте розрахуємо, які діти будуть у нашої Саманти!
Хм, мені звісно було трохи ніяково за порівняння, але чесно кажучи, самій було цікаво.
І от 30 душ, висолопивши язики, розвʼязували це питання. Тільки вчителька зітхала: Та яка різниця, головне, щоб дитина здорова була (Золоті слова, що тут скажеш).
Багато років потому я народила сина із карамельним відтінком шкіри, і зараз йде до 1 класу. Що я хочу сказати? Мої однокласники не помилилися і 12 по біології отримали не дарма!

В 6 класі я пережимала на руку всіх хлопчиків в класі і не тільки в своєму. Чи то я сильна була чи то хлопці ще набралися сили?

Доброго дня
Історія така .Коли я выходила до дошки не готова до уроку то я підіймала до гори очі і щось нашептувала ,начеб-то я згадуючи
А вчитель казала ты що молитву читаешь ,чому я не чую відповіді .І мені соромно за це чи вірш каже там він написаний на стелі і ты його шепочешь тільки я не чую говорила вчетель

На уроці ми всі троє не вивчили вірш і ще й вертілися, тож вчителька залишила нас після занять. Вона вийшла у вчительську, наказавши сидіти тихо. Але варто дверям зачахнутись, як ми рвонули навтьоки. Та тільки врізалися в двері — вони не відчинилися, ніби замкнені. І тут із-за дверкй пролунав хриплий голос:
— Назад, халамидники.

То був сторож Федорович. Вчителька доручила йому нас «постерегти». І ми зрозуміли — цього разу втеча провалилася. Було страшно і смішно водночас в той момент).

Це був 10 чи 11 клас, учні з паралелі сказали нам, що вчитель історії захворіла і навіть заміну не ставлять. Ми не довго думали, чим зайняти вільний час????Однокласник «вигнав» татову Жигулі сімку і ми восьмеро катались на ній по нашому мікрорайону. Класна керівник кричала Тіль на хлопців, хоча нас було 50/50, але батькам нас не здала, вони, мабуть, і досі не знають про наші покатушки.

Поїхали на екскурсію в УМАНЬ вСОФІЇВКУ та з подругою заблукали!! НАС шукали дві години та знайшли!!! Запамяталось назавжди!!!

В школі я була слухняною,старалася завжди добре поводитися.Але був випадок,який я досі з усмішкою згадую.11 клас,екзамен з математики,шпаргалка моя находиться в бюзгалтері і я декілька хв не мажу її дістати,адже вчитель фізики наполегливо спостерігає.Тут я не витримую і просто починаю її діставати,в цей момент гудзик від блюзи просто вистрілює на середину класу,вчитель від сміху ледь стримується,а я зрозуміла, що почервоніла червоніше борщу,вже забула,чому я сюди прийшла.Але екзамен я таки списасала не погано.

Школу закінчила у 2014 році, саме найсмішніше, що я пригадую, як моя найкраща подружка наступного року принесла до школи книжку, в якій спеціально для дітей розповідалося про те, звідки вони беруться. Це була секретна річ (книжка), подивитися на яку та почитати декілька її сторінок могли лише декілька людей відразу - щоб не запалили!

Це був 9 клас. У нас над дверима було таке віконце, що виходило на коридор і під ним була поличка. І хлопці з класу вирішило, що буде класно ідеєю зловити кота і посадити туди. Загалом вони це зробили, але це було просто перед початком уроку і коли вчителька заходила в клас, той кіт стрибнув на неї, в той момент це було смішно, бо крики, всі регочуть. Але зараз розумію, що і кота шкода і вчительку????

Одного разу у 97 у 8 років:

У школі всі пишуть диктант під ламповим світлом, а ти з гордістю дістаєш електронні годинники "Casio" з калькулятором. Учителька:
— Ого! Це що, комп’ютер?
А ти серйозно:
— Так, пані Маріє Іванівно, я можу тут навіть “1+1” рахувати.

Півкласу вже в шоці, бо в когось максимум "Тетріс" на китайській брелочці.

На перерві ти дістаєш жуйку “Love is…”, і всі одразу стають твоїми найкращими друзями. Однокласники не для знань з математики, а щоб вибити у тебе половинку фантика.

А ще вчителька англійської приносить касету з "London is the capital of Great Britain". Магнітофон трохи жує плівку, і вся група хором повторює "Looondon izzzz khhhrrr caphhhr…".

В кінці дня вчитель фізкультури змушує вас бігти крос. Але ти хитро береш із собою “Юпі” в пляшечці з-під кефіру. Вчитель кричить:
— Чого зупинився?!
А ти:
— Пальне закінчилось, треба підлити!

Привіт. Якось у школі не було вчительки і усі діти займалися своїми справами. Хлопці грали в "монетку", це коли вона збиралася пальцем і обмінювалися фантиками з турбо жуйки. А ми дівчата гадали на папірцях на бажання в хлопців в кінці гадання по традиції папірець потрібно спалити. От у момент коли ми палили папірець і кидали його у смітник зайшла Хаус і піймала одну дівчину яку останню побачила біля смітника. Усі сіли і їй приписали, що вона хотіла підпалити школу і хотіли подати на відрахування. Тоді усі дівчата встали на її підтримку і сказали, що усі тоді підемо на відрахування. Лише тоді нас вислухали і не відрахували.

ЦЕ БУВ 1982 РІК РІК МОЯ ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА МЕНЕ ЧОМУСЬ НЕ ВЗЛЮБИЛА ТАКЕ ІНОДІ БУВАЛО.ХОЧ Я БУЛА ЧЕМНА,СКРОМНА І СОРОМЯЗЛИВА.НА ДНІ НАРОДЖЕННЯ НАША ВЧИТЕЛЬКА ДАРУВАЛА СВОЇМ УЧНЯМ ДИТЯЧІ КНИЖКИ.ПОРЯД ЗІ ШКОЛОЮ БУВ КНИЖКОВИЙ МАГАЗИН. І ОСЬ НАСТАВ МІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ.Я ЧЕКАЛА НА КНИЖКУ З КАЗКАМИ ЯК НІХТО ІНШИЙ.І МЕНІ ВЧИТЕЛЬКА ПОДАРУВАЛА КНИЖКУ ДУМАЛА НАСОЛИТИ,ЗБЕНТЕЖИТИ АЛЕ Я БУЛА І ЗДИВОВАНА І ВРАЖЕНА .ЦЕ КНИГА ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА ЗЕМЛЯ.

Раніше в нашому класі частенько ламалися дверцята шафи, де ми складали спортивну форму для уроку фізичного виховання. Й одного дня, після ранкового огляду тієї шафи вчитель публічно робить висновок, що дверцяти черговий раз «ввалились» та не відчиняються. Й обіцяє «громаді нездолених та позбавлених фізкультурної форми» одразу ж повідомити про несправність завгоспові. І тут неочікувано десь позаду лунає плач і чутно схлипування. Як виявилося потім, це був один із моїх однокласників. А на запитання «Що сталося?» він жадібно відповів «У мене там булочка залишилася»