Наша історія Кохання. Початок

Колись давно, в епоху появи мобільних телефонів я їхала до бабусі і фіг знає нащо вирішила купити стартовий пакет, хоча телефону в мене ще не було (батько обіцяв подарувати). І от цей пакет лежав, лежав, поки батько не подарував телефон і я стала ним користуватися. Одного дня мене набрав невідомий номер. Я не чула і набрала сама пізніше. Там теж не взяли слухавку. Натомість ввечері прийшло смс: ти хто? Так і завʼязалося спілкування. Це був мій майбутній чоловік. Виявляється, його друг купив телефон, і при зустрічі продиктував йому свій номер, який був точно як мій, лише дві останні цифри навпаки. От мій чоловік неправильно запамʼятав, і набрав того дня не свого друга, а мене. Разом вже більше 20 років. Кохаємо один одного навіть більше, ніж тоді❤️

Я хочу поділитися з вами подією, яка змінила моє життя. Ніколи б не могла б подумати, що зможу зустріти свою долю в нічному клубі. Я, тоді ще 22- річна з подружкою, вирішила провести вечір у одному із закладів міста. Там, танцюючи повільний танець із симпатичним хлопцем, залишила йому свій телефонний номер. Через кілька днів він передзвоним і запропонував зустрітися. Правду кажучи, я навіть не запом'ятала його обличчя. Як виявилося пізніше, він також забув як виглядаю я. В назначений час я поспішала на побачення. Зустріч мала відбутися біля пам'ятника морозиву (ми проживаємо у м. Житомир). Але він чекав недалеко, де продавали саме морозиво. Напевне, вважав, якщо підійде хтось не симпатичний він втече. На щастя зустріч відбулася і принесла багато чудових вражень і моментів. Не сходивши навіть на 10 побачень ( то захворіла моя мама і я мала повернутися додому на Хмельниччину, то він вирішив відпочити з друзями на морі). 30 серпня він зробив мені пропозицію і ми щасливі у шлюбі вже 11 - й рік, ми виховуємо чудового хлопчика-третьокласника. Вірте і надійтеся, адже випадкова зустріч може стати доленосною. Мирного неба нам усім, кохайте і будьте коханими.

Ми довго зустрічались,гуляли,ходили в кіно і ось настав день коли ми прийшли до мене в холостяцьку квартиру для цього. Все пройшло добре, хоч постіль була не нова і з дирками нам це не завадило. І ось наступного дня вона прийшла до мене з новим комплектом постільної білизни і тоді я зрозумів ''Ну все - це воно'')))

Жили ми в різних областях,
Навчалися в одному вузі
Різниця ж - це 4 роки,
Наші спеціальності та друзі.

Гуманітарій й інженер -
Це як початок анекдоту,
Але ми разом й дотепер,
У нашому шаленому польоті.

А познайомились ми
В просторах Інтернету.
На першу ж зустріч йшли
З простого інтересу.

Цей парубок мене зустрів
Біля метро «Шулявська»
Й повів якимись куширями -
Ну чим це вам не казка?

Ішла й не думала куди,
Ноги самі мене вели,
Аж поки ми не вибрели
В районі парку «Нивки».

Тим часом бесіду вели,
Шукали спільні інтереси.
Їх виявилося так багато,
Що відчуття були як в свято.

Зустрілися знову через тиждень,
Як виявилося - жили через дорогу.
Це був наш теплий і чарівний жовтень,
І з того часу ми не розлучалися подовгу.

Живем тепер щасливо в шлюбі ,
І маємо чарівних діточок.
Вікуся й Святик - наша радість й гордість
Кохання нашого плоди це любі.

Одного разу я зареєструвався на сайті знайомств без особливих очікувань, просто з цікавості. А потім побачив її анкету — і зрозумів, що хочу написати. Одне повідомлення стало початком розмов, сміху й теплих зустрічей. Так випадковий клік перетворився на справжнє кохання.

Наша історія кохання почалась у 2022 році коли мене син зареєстрував на сайті знайомств, а чоловіка зареєструвала донька. Тепер вже мій чоловік надіслав мені серце, я відповіла, ввечері того ж дня пролунав дзвінок, через десять днів він з Чернігівської області приїхав до м.Кривий ріг, а через місяць я переїхала до нього в село

Жовтень 2014-го, «Вена». Мене щойно перевели з іншого відділу, драйв, нове місце, купа справ. І тут я зустрічаю її — Альону. Офіс-менеджер, яка тримала в страху всі цифри магазину.
Чесно кажучи, я влетів у її життя як стихійне лихо. Я прийшов посеред місяця і, сам того не знаючи, влаштував їй «цифрове пекло». Мої продажі й дані просто рознесли її ідеально вибудувану звітність у тріски. Вона дивилася на мене так, ніби я особисто видалив її улюблений файл без можливості відновлення.
Ми почали бігати разом на перекури. І знаєте, що мене зачепило? Вона взагалі не намагалася мені сподобатися. Для неї я був просто «Саня», черговий менеджер, з яким можна «подиміти». Альона взагалі не фільтрувала розмови: могла так загнути матом, обговорюючи робочі завали, що в мене аж дух перехоплювало. Вона не будувала з себе принцесу, не кокетувала — була максимально справжньою, гострою на язик і страшенно щирою.
Вона розглядала мене як друга, як «свого пацана», з яким можна відверто поматюкатися на систему. А я стояв, слухав її емоційні тиради про поламані звіти, і розумів: ця дівчина з характером — це саме те, що я шукав. Поки вона бачила в мені просто колегу, який псує їй таблиці в Excel, я вже знав, що цей «зламаний звіт» — початок нашої великої історії.

Познайомились ми з моїм майбутнім чоловіком, у ресторані, коли були ще студентами. Ми з дівчатами прийшли відсвяткувати день народження нашої подруги. Як кажуть скинулись усі разом . Нам тоді було по 18 років. А чоловік , прийшов з хлопцями відсвяткувати початок навчального року. З тих пір ми разом. Зустрічались більше 2 років. Весілля було 14 лютого 1981 року. Тоді цей день ще не був святом, але згодом .. так що 14 лютого знаменний день для нас.

Жовтень 2014-го. Чернігів, магазин «Вена». У мене все під контролем: таблиці, графіки, кожен менеджер як на долоні. Я була офіс-менеджером, і моя релігія — це ідеальна звітність. Все мало бути чітко, поки в середині місяця з іншого відділу не «принесло» Олександра.
Він просто з'явився і поламав мені все. Усі мої вилизані звіти полетіли в прірву, бо показники новачка посеред місяця — це завжди головний біль. Чесно? Тоді він мене просто бісив своєю появою в невідповідний момент.
Ми почали разом ходити на перекури. Але я на нього навіть не дивилася як на хлопця. Ну, знаєте, Саня — і Саня. Я взагалі не фільтрувала мову: могла міцно матюкнутися, жалілася на роботу, розповідала якісь дурні історії. Я була максимально собою — справжньою, іноді різкою, з «триповерховими» конструкціями, якщо день не заладився. Я сприймала його як друга, з яким можна просто випустити пару і не вдавати з себе ніжну леді.
Хто ж знав, що поки я матюкалася і розмахувала руками, пояснюючи, як він мені спаскудив статистику, Саня вже тоді розгледів у цій емоційній дівчині зі звітами щось значно більше. Виявилося, що «зламаний» звіт — це найкраще, що могло статися з моїм графіком життя.

Одного дня мені написав хлопець в інстаграмі і попросив передати квіти для моєї сусідки, спочатку я не хотіла вмішуватись у їх справи, а потім вирішила допомогти. Ми не були з ним знайомі, просто Юля скидувала Антону інформацію про корм для котиків, переслала моє повідомлення йому і потім по фото в телеграмі він мене знайшов в інстаграмі. Ми зустрілись, він передав букет білих троянд для Юлі і мені шоколадку. Я нічого не знала про їх відносини, тільки запитала як його звати. Зайшла до Юлі з квітами, передала їх, а вона була не задоволена, розказала, що вона працювала а АТБ, а Антон підійшов до неї, подарував милий нічник у вигляді панди і запропонував сходити на побачення, вона погодилась. Вони погуляли, потім переписувались і щось пішло не так і вона не захотіла з ним спілкуватись і Антон хотів спробувати наладити спілкування з Юлею, почати з квітів. Десь через тиждень він попросив мене передати їй подарунок, я погодилась, передала Юлі, а вона зовсім була не рада в взагалі не захотіла з нис спілкуватись. Я йому сказала про це, намагалась підтримати. Ми спілкувались з ним весь вечір, він сказав, що в мене знайоме обличчя, чи я не з Покрова чи Нікополя, я дуже здивувалась і сказала, що я з Покрова і вчилась в Нікополі, а потім у Дніпрі, виявилось, що він теж. Ми почали спілкуватись, в нас багато спільного. У нього була кішка, у мене кіт, нам було цікаво про них поговорити. Він запропонував зустрітись, я вагалась, бо на той час була у відносинах з іншим 9 років, але стосунки не розвивались вже давно і я вирішила зустрітись з Антоном. І так сталось, що після нашої зустрічі я розішлась з колишнім. Ми з Антоном 1 тиждень по зустрічались, а потім він запропонував мені переїхати до нього. Я була в шоці, що колишній за 9 років мені так не запропонував цього, а Антон зовсім мене не знав і зробив такий серьезний крок. Я не довго думала і переїхала до нього і це було моє найкраще рішення, ми вже живемо разом більше року. Я розумію, що зрадила колишнього, але я думала за своє щастя і ні разу не пошкодувала про свій вибір❤️

Все починалося коли нам було по 12 років. Дитячі вечірні прогулянки компанією. Вже тоді він мені сказав, що я йому подобаюсь. Час йшов, підростали, спілкувались як друзі, далі життя подарувало нам сім"ї окремі (хоча зідзвонювались як друзі дитинства завжди) через деякий час я розлучилася, він також, і загалом за 23 роки нашого знайомства наразі ми вже 3-й рік живемо разом. Каже я тебе чекав ці всі роки починаючи з 12 років. Зараз нам по 35 років.