Наша історія Кохання. Початок

Я вперше побачила свого коханого Сергія… на холодильнику.
Його фото було на магнітику в квартирі його сестри, з якою ми разом орендували житло. Тоді це був просто хлопець із теплими очима на маленькому знімку.
Ми не були знайомі. А потім настав його день народження — у нього не було настрою святкувати. Його сестра запропонувала все одно поїхати привітати з друзями й покликала мене.
Ми подзвонили, і він чекав нас біля АТБ на зупинці. Я вийшла з маршрутки, підняла очі — і все.
З того моменту його погляд і його руки — завжди зі мною.

Ми познайомились на дискотекі, коли мені було 17 років і все життя разом і є донька їй 16 років, ми простощасливі разом з 2004 року ми разом і дуже цінуємо кожен день нашого вашкого, але разом нам добре у цьому році 22 роки разом МИ!

Зустрілися і зрозуміла що це він мій майбутній чоловік, 14.02 зробив пропозицію з тюльпанами в бусі і за 3 місяці заміж вийшла, разом вже 6 років

Моя історія кохання вже майже 22 роки, яка з кожним роком все міцнішає і міцнішає!!!!

Зараз дуже актуальне питання, де знайти те кохання, так як ситуація в країні дуже складна та складно, тому зробила для себе виключення і по рекомендації подруг зареєструвалася на сайті знайомств, він мені написав перший, і все почалося, як того бажала))

Історія банальна: був в барі зі своєю дівчиною. Прийшла в цей бар моя теперішня дружина з подружкою, і все... Тепер ми сім'я))))

Я зустрів свою половинку зовсім несподівано.
Просто в один момент поруч з'явилася людина, з якою стало легко і спокійно. Без масок, без зайвих слів. З часом я зрозумів: це та, з ким хочеться ділити ранок, вечір і все життя між
ними. Саме так я знайшов свою любов.

Ми знайомі були давно ще у 2014 році в пункті обміну валюти частенько бачились, але не цікавились один одним, а через декілька років просто написала йому у фейсбук і в нас почалось шалене кохання, поцілунки, подарунки, а зараз спільне життя і хочемо повінчатись!

Наверное тема энергетики, довольно болезненная для всех, но тем не менее... История началась с поломки электросчётчика - пришлось вызвать электрика.Зима. Вечер. Звонок в дверь - на пороге он. Такой симпатюлька. Я вообще не люблю чужих людей приглашать в дом, а тут сразу возникло какое-то доверие, теплота. Счётчик поменял, попросил водички, я предложила чай.Немного поговорили, так как ему нужно было бежать на следующий вызов. Обменялись телефонами.Через час звонок: "Я освободился, давай встретимся, жду во дворе". Очень хорошо провели время, пообщались, прогулялись по красивому зимнему лесу,покормили уток. Сейчас встречаемся, нам очень хорошо вместе.

Вітаю!
Наша історія почалась ще у 2015 році.
Ми познайомились через інтернет. Не соцмережі... ні... це був чат (сайт де люди спілкувались як публічно (бачать всі хто на цьому сайті), так і приватно - тільки двоє).
Переписувались пів року. Потім зустрілись. Але стосунки не почались. Так іноді гуляли раз в місяць.
Так пройшов рік. За цей час сварились, переставали спілкуватись, потім знову починали. Телефонували вітати один одного з днем народження, святами. І ось у січні 2017 року я привітала зі святами і ми вирішили зустрітись. За декілька місяців,що ми не бачились - він змінився. Ми сходили на побачення і я якось зовсім по-іншому на нього подивилась. Щось ніби загорілось в мені...
А далі була масляна. Я приїхала до нього додому смажити млинці. І там на кухні я відчула себе так...ніби ми пара, у нас спільний побут...що я хочу готувати для нього...І через пару тижнів ми почали офіційно зустрічатись. Через три роки ми одружились.
А на 7 річницю наших стосунків я народила сина. Саме в той день коли ми вирішили, що пара.
У березні буде 9 років як ми разом. Це воно!!!

Як то кажуть, від долі не втечеш!!! Я поверталась з зустрічі з тіткою,вона привезла передачу-два пакета яблук )))) Я з цими яблуками спішу додому!! Забігаю в ліфт,за мною ще встигає забігти хлопчина. Кажу, м ені 7 поверх. Він натискає кнопку, ліфт рушає та через пару хвилин ліфт зупиняється!!! Застрягли!!! Ну думаю на маньяка не схожий, не страшно, голодна не буду, бо маю яблука))) Будемо сидіти! Він молодчина, все пробував додзвонитись до ліфтерів, мене втішав, як казав потім боявся щоб у мене не було істерики!!! Ми з ним познайомились, просиділи три години!!! Сміялись, їли яблука, вияснилось він приїхав до друга на 12 поверх!!!Після того як нас визволили з ліфту, обмінялись телефонами!!! Зустрічались та одружилися)))) Вже 13 років разом з моїм ми Славком!

Наша історія триває вже майже 32 роки, ми з чоловіком разом зі школи, я була у 10 класі він в 11 класі. Я була відмінницею, а він бешкетником, вся школа стояла від нього на вухах)), ще до знайомства з ним одного разу почула розмову вчителів що один хлопець знов щось накоїв, і вже не має сил від його так званої активності, як раз говорили про нього, і саме тоді подумала - оце жах комусь дістанеться такий хлопець і чоловік, і ось ці думки матеріалізувалися - ми разом 32 роки з того дня як почали зустрічатися (ще в школі), у нас 2 дітей, ми стільки пройшли разом, і той бешкетник - найкращий чоловік у світі, кохаю його!

Ми познайомились на сайті знайомств. На першому побаченні склалось враження що гарний, добрий хлопець, на другому побаченні він розповів що він військовий і їде в Краматорськ, тому третє побачення можливо буде через місяць. Я засмутилась, бо сподобався мені. Тому подарувала йому оберіг - монетку, мені трішки шкода було її віддавати, бо була в мене така одна. Але щось мені підказувало, що він поверне, тому я впевнено віддала монетку і сказала, щоби обовязково повернув! І він повернувся, за монетку вже ніхто не згадував. Але те що це воно, ми точно знали. Ось так почалась наша історія)

Наша история кохання почалась, коли я працювала придприэмницею, а мiй майбутьнiй чоловiк був в пошуках зручноi моделi авто для себе.
Я привезла товар у свiй магазин на своєму авто, а вiн пiдiйшов i попросив проiхаться на своєму авто.
Я дуже здивувалась , але не разгубилась.
Запропонувала спочатку разгрузити товар, а потiм дозволю йому сiсти за кермо.
Вiн погодився i дуже вправо все зробив .
З цего все i почалось)

Доброго дня, хотіла розповісти свою історію кохання.
Мабуть це тільки в мене могло так в ийти.
Познайомились ми на популярному сайті знайомств bado),на той період я вже поставила анкету на видалення,тому,що вже навіть не думала,що щось вийде,в останню хвилину, написав мені чоловік, залиш номер, я не думаючи залишила, и видалила анкету.
І вже через день він мені зателефонував,я спочатку не зрозуміла хто це))))
Тоді ми спілкувались тиждень,зустрілись,і зрозуміли, що ми знайшли один одного))).
Він поїхав на службу,в 12го Вересня ми зустрілись,а 22 Жовтня ми вже росписались, і досі ми найсчасливіша пара, досі дякую цьому сайту)))) гарного дня Вам)))

Познайомились в інтернеті у 2010 році. Для мене це була якась авантюра, але цікаво )) Вперше пішли на фільм " Аватар" , потім провів до гуртожитку, бо ще навчалась. Сподобались одне одному і якось закрутилось, завертілось... уже в шлюбі 12 років і виховуємо 2 дітей.

Я військовий медик, вона — волонтерка. Ми зустрілися серед втоми, сирен і коробок з допомогою. Її посмішка дала мені спокій, якого давно не було. Між виїздами й короткими розмовами народилось щось справжнє — довіра й тепло. Коли навколо війна, особливо цінуєш людину, яка стає твоїм домом. Вона і є моя друга половинка.

Вперше ми побачились в операційній. Я хірург, і мій теперішній чоловік потрапив до мене на операційний стіл, після поранення від КАБ, що отримав під час контрнаступу. Ще поки його вводили наркоз - він мені пообіцяв квіти, театр, прекрасні враження. Так потім і сталося :))) я його прооперувала, і поки я робила перевʼязки, реабілітацію, потроху ставав ближче. Зараз він каже, що якби він знав, що це все призведе до такого кохання, він би без вагань сам стрибнув під цей КАБ :) у вересні ми одружились.

Познайомилися на роботі. Роман у нас почався на корпоративі. Одружилися 11 років назад. Маємо донечку. На даний момент чоловік мобілізований до лав ЗСУ

1-й курс КПІ. Я староста. Роздаю студентські квитки і один одногрупник лишився без нього. Виявилося, він з паралельної групи, а 2 тижні ходив в нашу групу через те, що в його групі жодної дівчини). Далі - гуртожиток, музика з його кімнати, його гумор, ненав'язлива увага... 26 років разом, а мені досі поруч з ним душевно, тепло, весело, одним словом, по-домашньому)))