Наша історія Кохання. Початок

Все банально, у нас службовий роман.

Познайомилися з чоловіком на роботі, причому чисто по приколу. Старші жінки (колеги по роботі) дуже часто діставали мене чому у мене ще немає хлопця, на той момент мені було 19 років. А з моїм чоловіком працювала одна з цих жінок і так вже мені його розхвалювала що я в якийсь момент давай ляпнути що він мені подобається.
З тої пори вони почали всякими способами влаштовувати так щоб ми пішли на каву. Ну так слово по за слово, кава поза кавою і так з цих кавових зустрічей, закрутилась завертцлось.

ми навіть і не знаємо коли почалася наша історія ) Ми були ще дітьми , жили в сусцдніх будинках на одній вулиці. Мені 7 років , йому - 10 , він всіляко намагається мене зачепити - було і дьоргання за коси, і обдивання мене з бризкалки і обзивання, і забирання в мене портфеля))) 1992 рік - мені 13 років , йому - 16 . Він вже майже випускник зі школи, я - ще восьмикласниця... але тут вже вже без образ - тут вже більше про опіку - робив за мене домашні роботи з алгебри та фізики, запрошення на побачення і в кіно, перші поцілунки) 1995 рік - вже випусниця я, він - вже студент, вчиться і працює , розвивається і стає на ноги. Осінь 1995 року - я переїжджаю на навчання до іншого міста , він - переїжджає в іншу країну. 2002 рік я виходжу заміж, він - одружується... не зі мною . 2010 рік - я розлучаюся зі своім чоловіком , він - зі своєю дружиною. Доля знову зводить нас в рідному місті, і вже більше не розводить по інших містах/країнах. Ми разом з того часу )

Доброго дня, хочу розповісти мою історію кохання
Того дня ми просто пішли з подружкою на пляж біля річки. Сонце, вода, сміх, багато людей — звичайний літній день. Ми знайомилися, розмовляли, нічого не чекали. І раптом серед усієї цієї метушні я побачила його.
Не було гучних слів. Лише тихе внутрішнє знання: це буде мій чоловік.
Я хвилювалася, чи сподобаюся йому. А коли ввечері він подзвонив, серце ніби стало на своє місце. За місяць ми дізналися одне про одного більше, ніж інші за роки. Мені було 17, я ще вчилася, він був старший і вже працював, але поруч із ним я відчувала спокій і впевненість.
Про кохання я написала в листі. Боялася сказати вголос. Він злякався, думаючи, що я прощаюся. А потім побачив між рядків великі слова: «Я ТЕБЕ КОХАЮ».
Саме тоді ми зрозуміли — це назавжди.
Через три роки ми одружилися. Спочатку народилася донька, потім син Богдан — Богом даний, як каже мій чоловік. Ми завжди разом: у радості й у складнощах, у святах і буднях.
Кохання для мене — це дім. Це коли хочеш повертатися. Це коли поруч ті, заради кого варто жити.

Прийшов зробити ремонт в ванній кімнаті сподобались один одному, але не почали зустрічатись, через 4 роки знову знадобилась його допомога , зустрілись, вже 5 років в шлюбі :)

В мене помер мiй чоловiк в 2014 роцi. i я не хотiла зустрiчатися нi з ким. Поки подруга не запропонувала в лiтку 2015 року з болгарином Жорою познойомитися. Я скиптично до цього поставилася. 15 червня я ходила на зустрiч зi укр. священником в мiстi Хiсар. Священник сказав, що я помираю душею та вмовляв ходити на побачення i я розповiла про болгарина. Священник вмовив i я ходила на побачення. Священник ввечерi написав та спитав про побачення. Перший раз коли зустрiлися з'іли морозиво. Так почалося наше кохання. Мiй Жора самий кращий чоловiк в свiтi. Ми одруженi 3 мiсяцi i я безмежно щаслива.

Доброго ранку!
Хочу поділитися своєю історією кохання ❤️❤️❤️
Після того, як не склалися стосунки в попередньому шлюбі, я зовсім зневірилася в тому, що зможу покохати знову. Здавалося, що кохання залишилося десь у минулому. Я повністю занурилася в роботу, жила турботами про дітей, і в моєму житті майже не залишалося місця для мрій чи думок про почуття.
Та доля мала свої плани. Одного разу подруга порадила мені зареєструватися на сайті знайомств — без особливих очікувань, швидше з цікавості. І саме там він написав мені просте «привіт», яке змінило все. Ми почали спілкуватися — легко, щиро, ніби знали одне одного все життя. З кожним днем ми захоплювалися одне одним усе більше, знаходили тепло, підтримку й розуміння.
Невдовзі наші серця зробили вибір — ми почали жити разом, душа в душу. І я знову повірила: кохання приходить тоді, коли його найменше чекаєш ❤️

Вона написала першою... а я писав і писав у відповідь, намагаючись сподобатися та запросити на наше перше побачення... так і сталося - ми зустрілися, закохалися, побралися, незабаром вінчання і здійснення нашою мрії про майбутнє поповнення сім'ї нашим малючком...

Познайомились на день студента! Все було просто і в одночас романтично))

Він писав мені листи щотижня, навіть коли не знав, чи я їх читаю. Через 40 років я знайшла коробку з усіма конвертами — не розпечатаними. У кожному було одне й те саме речення: «Я чекаю не відповідь. Я чекаю тебе». Потім ми зізвонилися, я знайшла його номер через знайомих і тепер ми разом❤️

Я не встиг попрощатися. Але за день до цього написав: «Якщо завтра буде важко — просто згадай, як сильно тебе любили». Вона перечитує це повідомлення щоразу, коли знову вчиться жити.

Ми познайомилися в університеті. Спочатку просто дружили: ходили кудись компанією та просто сиділи, спілкувалися. А вже на другому курсі трапилася кумедна історія ????я зламала ногу, тож кілька тижнів сиділа вдома, а мій «друг» прийшов мене провідати з трояндами та запропонував зустрічатися ☺️. Я досі жартую, що він загнав мене у кут, втекти я ж не могла)). Уже 11 років разом ❤️

Одного разу я вигулював собаку в парку, і ось мій песик раптом потягнув мене до лавки.
Там стояла вона. Її пес підійшов до мого — і вони одразу подружилися.
Повідки заплутались, ми засміялись і почали говорити, ніби давно знайомі.
Коли настав час йти, обидва пси сіли й відмовились рухатись.
Тоді стало ясно:
це була їхня ідея — познайомити нас)) ❤️
І ось ми вже 10 років разом ☺️

Доброго ранку ❄️!!
Познайомилась з хлопцем на весіллі свого рідного брата. Зустрічалися ми з ним рік і тоді вирішили поєднати наші долі.
4 лютого цього року в нашій сім'ї буде 20 років

Моя любов, моя людина.
З тобою поруч Я щаслива Люблю навіть коли сварюсь, коли на тебе навіть злюсь????. Впевненість в своїй родині довіряти тій людині
котра зветься "чоловік" кожен день і кожен рік!
З тобою маю справжню силу мені подарував ти крила літаєм разом по життю пишемо історію свою

Безмежно люблю

Познайомилися на сайті знайомств — один клік, одне повідомлення і раптово той самий.
Перший погляд — як перший подих. вже п’ять років ми разом — доводимо, що онлайн може бути дуже по-справжньому ❤️

З першого подиху й одного погляду стало ясно — це воно.
На сьомий день я вже перенесла до нього свої речі й зубну щітку.
І от уже п’ять років ми разом — легко, справжньо і назавжди

Моя історія кохання почалась давним давно.....Мені було лише п'ятнадцять,
коли доля торкнулась серця.
Ми йшли на дискотеку з подругами,
а я й не знала — там почнеться вічність.
У музиці, у сяйві світла
я побачила його серед танців —
ніби німб над головою світився,
і світ на мить зупинився для нас.
Кохання прийшло з першого погляду,
тихе й водночас безмежне.
Він був красивий, мужній, справжній —
мій вибір, моя надія, моя половинка.
Коли мені сповнилось вісімнадцять,
він простягнув мені руку й серце:
«Будь моєю дружиною навіки», —
і я сказала «так» для щастя.
Ми разом уже тридцять п’ять років —
крізь радість і сльози, крізь бурі й тишу.
Любимо мандрувати, мовчки слухати небо,дивитися на зорі
і вдвох знаходити спокій душі.
І досі в його очах — мій дім,
і досі в моєму серці — він.
Бо справжнє кохання не старіє,
воно з роками тільки міцніє.Дякую моему чоловіку за таке кохання

З коханим познайомились в селі,на канікулах!Він з друзями рибачив,а ми з подругою прийшли на ,, пляж,, до ставку!!! Ніякої риби хлопці не наловили,ми її розлякали!!!Вони позлились та пішли!А мій Андрій залишився ще хотів мені уроки плавання дати!!Потім домовились про зустріч ввечері!!!Та я не пішла,передумала))Він пробував ще до мене підкотити,та я ігнорила його!!! Через два роки ,знову на канікулах ми зустрілися в селі..... І я інакше на нього глянула ,щакохалась!!!! Зустрічались рік,побралися!!!Живемо 16років,тп як завжди каже мені Андрій що одразу зрозумів що я його лґдоля,а з хотіла його оминути,та не вийшло!!!

Я завжди була противником інтернет -знайомств. Як потім з'ясувалось,що й чоловік теж. Але доля звела нас саме там. Моя колега на роботі постійно казала "зареєструйся на сайті знайомств. Ось я ходжу на побачення щодня, як на роботу". Я казала: та ну,це не моє. Але потім спробувала. Дивилась фотки ,лайкала тих,хто мені сподобався. Бачу фотку чоловіка з собакою. О,думаю, добре,що не з котом)))) не люблю котів. Клас,у нього є собака,значить котів не любить теж) лайкнула фото. І все. Поки я лежала лайкала, до мами подзвонив брат і сказав,що бабуся померла (її мама). Наступного дня ми поїхали на похорон. Повернулись додому, я втомлена лягла зайшла ,він написав. Розговорились, він виявився із західної України (теж хотіла ). Почали спілкуватися. Швидко домовились зустрітись. Коли їхали після зустрічі у мене крутилися думки: не моє... Останній раз бачимось... Але він був наполегливим ,постійно запрошував зустрітись. Постійно приходив з букетами квітів(теж пкнктик для мене важливий був на той час). А підкорило остаточно,коли на мій ДН він подзвонив і сказав виходь. Я вийшла,він з букетом величезним квітів(теж про це мріяла). Так зустрічались і одружились. Живемо 6 років і виховуємо донечку. Історія трохи така сумна ,містична. Але водночас сталось диво . Виходить бабуся померла і подарувала нам зустріч. Диво просто. Не романтично, звісно. Проте, сталось диво!

Це було в 2014 році. Я проходила інтернатуру на лікаря екстреної медичної допомоги. Якраз був останній день перед одним циклом - він саме вийшов з лікарняного. Тоді вже колишня наша співробітниця йому була сказала - Андрію дивися яка буде гарна дружина, я посміялася а він втік на вулицю???? потім через півроку я повернулася знову. Він почав шукати мене в соцмережах і писати. В серпні 2014 ми почали зустрічатися, у вересні він зробив пропозицію, а в березні якраз на моє 25-річчя ми розписалися. Однак повноцінною наша сім'я стала аж через 8 років, які ми все чекали (і нарешті дочекалися) нашого синочка Дмитрика. Це той варіант історії, де ніхто і не планував сім'ю, але ми її маємо і попри все тримаємося разом????